Українські астрономи

Климишин Іван Антонович

 

  Народився в селі Кутиска (Тернопільська область). 1955 року закінчив Львівський університет, 1958 року — аспірантуру при цьому університеті. У 1958–1974 працював в обсерваторії Львівського університету (з 1961 — завідувач відділом, в 1962–1970 — заступник директора з наукової роботи). З 1974 — професор Івано-Франківського педагогічного інституту. Нині — завідувач кафедрою теоретичної фізики Прикарпатського університету і водночас — професор Теологічної академії УГКЦ в Івано-Франківську.

Автор ряду монографій і науково-популярних книг, серед яких «Ударні хвилі в неоднорідних середовищах» (1972), «Астрономія наших днів» (1976), «Астрономія вчора і сьогодні» (1976), «Релятивістська астрономія» (1980), « Календар і хронологія »(1981),« Ударні хвилі в оболонках зірок »(1984).

Андронов Іван Леонідович

  

Біографія

У 15 років поступив на фізичний факультет Одеського університету (відділення астрономії). 1980 з відзнакою його закінчив. Став останнім аспірантом професора Володимира Цесевича і продовжувачем його наукової школи з дослідження змінних зірок. Кандидатську дисертацію «Дослідження впливу магнітного поля на акреції в тісних подвійних системах» захистив в 1984 р в Ленінградському державному університеті на механіко-математичному факультеті; науковий керівник — академік АН СРСР В. В. Соболєв. Докторську дисертацію «Будова і еволюція тісних подвійних систем» захистив у 1995 р. у Головній астрономічній обсерваторії НАН України; науковий консультант — Ю. М. Гнедін ГАО РАН, керівник — Яцків Я. С.  У 2006–2007 р.р. займав посаду декана на факультеті довузівської підготовки молоді Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.  З 2006 — професор кафедри астрономії фізичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та завідувач кафедри вищої і прикладної математики Одеського національного політехнічного університету.

Діяльність

§  Основні напрямки наукової діяльності: теоретичне моделювання переносу речовини в зоряних системах з надсильними магнітними полями; дослідження взаємодіючих подвійних зірок, а також пульсуючих і вулканічних зірок різних типів; математичні методи аналізу багатокомпонентних одновимірних і багатовимірних сигналів. Автор ряду теоретичних моделей: «магнітного клапана», «хитного диполя», «асинхронного пропелера», «райдужної асиметричної нестаціонарної похилої акреційної колони», «синхронізації і циркуляризації еліптичних орбіт гравімагнітних ротаторів» в зірках типу HZ Геркулеса, «тригерного перемикання стану акреції в катаклізмічних системах з третім тілом» і «еволюції обертання і внутрішньої будови акрецируючих політроп». Розробив експертну систему параметричних і непараметричних методів аналізу часових рядів, що включає визначення характеристик періодичних, мульти-гармонійних, мульти-періодичних, циклічних і випадкових процесів. Удосконалив методи вейвлет, шкалограммного аналізу з урахуванням нерівномірності рядів. Розробив теорію автокореляційного аналізу сигналів з урахуванням обмеженості ряду і віднімання тренда довільного виду. Дані методи використані для дослідження 1400 змінних зірок різних типів в тому числі і за результатами спостережень на космічних обсерваторіях IUE, Hubble, Hipparcos, Chandra, XMM-Newton. Координатор міжнародної спостережної програми «Багатодовжинна астрономія». Автор понад 300 наукових праць, що опубліковані у престижних виданнях і входять до науково-метричних баз, 80 популярно-профорієнтаційних публікацій, двох навчальних і 21 методичного посібника. Підготував до публікації монографію «Математичне моделювання астрономічних сигналів». При консультації та під науковим керівництвом вченого захищено 1 докторську та 6 кандидатських дисертацій. Серед учнів професора І. Л. Андронова — 3 соросівських молодих вчених, 3 стипендіата Кабінету міністрів України, 3 лауреата премії молодих вчених Української астрономічної асоціації. Лауреат премії Канадського астрономічного товариства. З 1982 р брав участь в організації щорічних наукових конференцій на базі ОНУ ім. І. І. Мечникова. Входив до складу наукових оргкомітетів 11 міжнародних наукових конференцій за межами Одеси. Член міжнародних наукових та науково-просвітницьких товариств: International Astronomical, European Astronomical Society (засновник), Euroscience, Euro-Asian Astronomical Society, The European Association for Astronomy Education, Internacia Scienca Asocio Esperantista. Віце-президент Українського товариства любителів астрономії, голова Української асоціації спостерігачів змінних зірок (UAVSO), член Комісії за освітою Української астрономічної асоціації. У 2001–2002 рр. — Член експертної ради ВАК України. З 1988 року очолює астрономічне відділення Малої академії наук. Член редколегій фахових журналів «Кінематика і фізика небесних тіл» (ГАО НАН України) та «Журнал фізичних досліджень» (м. Львів). Відповідальний секретар редколегії журналу «Odessa Astronomical Publications» з 1992 р. Член редакційної колегії «Одеського астрономічного календаря» і науково-популярних журналів «Наше небо» і «Всесвіт, простір, час».

Лауреат премії імені В. П. Цесевича, гранту Фонду Сороса, премії молодих вчених Євразійського астрономічного товариства, премії ім. М. П. Барабашова Національної академії наук України. Відзначений Почесною грамотою Міністерства освіти «За багаторічну і плідну роботу по підготовці і вихованню юних науковців». Багаторазово отримував зарубіжні гранти на проведення спільних досліджень, стажування та участь у міжнародних конференціях із запрошеними доповідями. 

У 2004 році рішенням Міжнародного астрономічного союзу малій планеті 11003, відкритій М. С. Черних, присвоєно ім'я «11003 Andronov».

Герасименко Світлана Іванівна

Народилась у 1945 році в Баришівці (Україна). 1968 року закінчила кафедру астрономії Київського університету, згодом поступила в аспірантуру. У вересні 1969 року разом із Климом Чурюмовим, співробітником Головної астрономічної обсерваторії НАН України полетіла в експедицію в Алма-Ату для спостереження комет на пятидесятисантиметровому телескопі. У ніч із 11 на 12 вересня 1969 року, спостерігаючи комету Комас Сола, зробили фото, на якому виявилась ще одна комета, яка отримала назву за іменами першовідкривачів — Комета Чурюмова-Герасименко. 1973 року за запрошенням Інституту астрофізики Таджикистану, переїхала у Душанбе. Зараз працює науковою співробітницею цього Інституту, проводить спостереження і вивчення комет. 2 березня 2004 року Світлана Герасименко разом із Климом Чурюмовим були присутні на космодромі Куру у Французькій Гвіані при запуску ракети-носія, що вивела в космос європейський міжпланетний зонд Rosetta. Основна мета зонду Rosetta — це дослідження комети Чурюмова-Герасименко (67P/Churyumov-Gerasimenko), якої він досяг 12 листопада 2014 року близько 17 години за київським часом. Іменем Світлани Герасименко названо також астероїд № 3945, відкритий 1982 року Миколою Черних.

Український і таджицький астроном, відкривач комети Чурюмова-Герасименко. Вивчала астрономію в Київському державному університеті. Кандидат фізико-математичних наук, науковий співробітник Інституту астрофізики Таджикистану, проводить спостереження і вивчення комет.
Разом із Климом Чурюмовим, співробітником Головної астрономічної обсерваторії НАН України, була присутня на космодромі Куру у Французькій Гвіані під час запуску ракети-носія, що вивела в космос європейський міжпланетний зонд Rosetta.